- узвичаєння
- -я, с.Дія за знач. узвичаїти, узвичаїтися.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
узвичаєння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
узвичаїтися — а/юся, а/їшся, док. 1) розм. Здобути навики, уміння у чому небудь; навчитися чого небудь; призвичаїтися. 2) Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися … Український тлумачний словник
Транслітерація грецької літери teta — В українській мові існує проблема написання лексики, запозиченої з грецької мови та з єврейської через грецьку, з літерою θ. Проф. В. Німчук, розглядаючи історію транслітерації грецької літери θ, зауважує: «Довгу й досить суперечливу історію в… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
форма — и, ж. 1) Обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд. || мн. Обриси частин людського тіла, людської фігури. 2) Пристрій, шаблон, за допомогою якого чому небудь (перев. якійсь масі) надають певних обрисів, якогось… … Український тлумачний словник
порушувати — ую, уєш і діал. поруша/ти, а/ю, а/єш, недок., пору/шити, у/шу, у/шиш, док., перех. 1) Робити що небудь усупереч наказові, закону і т. ін. || Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.;… … Український тлумачний словник
процедура — и, ж. 1) Офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого небудь. Дипломатична процедура. || розм. Ряд яких небудь дій, хід виконання чого небудь. 2) У програмуванні – блок з формальними параметрами або без… … Український тлумачний словник
сакраментальний — а, е. 1) Який стосується релігійного культу; обрядовий, ритуальний, священний. || Якого дуже цінують, оберігають; священний, заповітний. 2) Який став звичним, узвичаєним; традиційний. 3) Який має сумнівну або погану славу; горезвісний. ••… … Український тлумачний словник
навчитися — научитися, научатися, навчатися (чого, з інфін., зі сполучним сл. як набути певних знань, навичок, уміння що н. робити), вивчитися, вивчатися (чого й з інфін.); підкуватися, підовуватися (з чого, в чому й без додатка набути певного запасу… … Словник синонімів української мови